У тому, що сучасні діти не люблять читати, заведено звинувачувати зовнішні чинники. Екологію, кліпове мислення, швидкий ритм життя та різноманітні гаджети. Особливо гаджети. Це, звичайно, диявольські машини, проте слід розуміти, що вони не зникнуть самі собою, а ставатимуть все крутішими, цікавішими та бажанішими для молодших поколінь. Ну, хіба що прилетять інопланетяни, поневолять людство і відберуть усі наші технології. Тоді так, томік Рея Бредбері цінуватиметься на вагу золота. Однак, якщо форс-мажору таки не станеться – як зробити так, щоб дитина полюбила читати заради власного задоволення?
Думки фахівців сходяться в одному: не варто пропонувати винагороду за прочитані сторінки або час, проведений за книгою. Таким чином, читання сприйматиметься виключно як необхідна занудна робота, яку потрібно виконати, щоб потім пограти в комп'ютерні ігри, потикати в Tic-Toc на смартфоні або лягти спати пізніше. Цього діти отримують достатньо і в процесі шкільної програми, а ми тут домагаємося протилежного! І хоча підкуп, разом із залякуванням та шантажем – основа щасливого батьківства, тут він не допоможе.
Перейдемо до практичних рекомендацій.
Як це не прикро, все те розумне, добре і вічне, що дорослі хочуть вкласти у своїх дітей, неможливо без власного прикладу. Якщо батько після робочого дня відразу падає біля телевізора і повзає від нього тільки на поїсти (а може й не повзає), а мати не вилазить з інсти – дивно звучать вимоги до дитини, сісти прочитати 20 сторінок із Жюля Верна. Ну, щоправда, хто це взагалі такий? Ані передплатників, ані політичної партії. У цій ситуації батькам необхідно вийти із зони комфорту та взяти до рук паперові книги. Тільки коли дитина звикне бачити їх читачами, чутиме обговорення та дискусії з приводу прочитаного – тільки тоді з'явиться шанс зацікавити його.
Відомий письменник Ніл Ґейман у своїй лекції зауважив: найкраще, що можуть зробити дорослі – це знайти книги, які сподобаються дітям, надати доступ до них та дозволити їх читати. Адже часто батьки вважають, що їм краще знати, які літературні переваги мають бути у їхніх нащадків. За бортом залишаються саме ті книги, які могли б зацікавити дітей, а саме комікси, видання з мотивів мультфільмів чи комп'ютерних ігор. Пан Ґейман називає такий підхід снобізмом та маренням, бо не існує поганих авторів чи жанрів. Є читачі із різними смаками. І якщо цього вчасно не зрозуміти, ми отримаємо покоління, яке вважає, що читання – це не кльово. А це вже зовсім не кльово.
Французький педагог, автор бестселера про читання «Як роман» Деніел Пеннак сформулював єдиний дієвий спосіб прищепити дитині радість читання. Потрібно лише читати вголос те, що йому цікаво. Просто так, не за хорошу поведінку чи відмінні оцінки. У книзі він наводить приклади, коли це спрацьовувало з дітьми, підлітками і навіть дорослими. Він сформулював 10 прав, які стали справжніми
Декларацією Прав Читача.
- Не слід читати, якщо книга абсолютно не цікава.
- Можна переглянути нецікаві описи, роздуми та інші сторінки, які відволікають від напруженого сюжету.
- Деякі книги не потрібно дочитувати. Можливо, ви повернетесь до них пізніше, у слушний час.
- Якщо хочеться перечитати історію, яка сподобалася – зробіть це!
- Усі мають право читати те, що їм до вподоби, а не те, що вважається за необхідне. Хтось божеволіє від коміксів, а хтось – від Сімони де Бовуар, чому ні!
- Право на ескапізм чи втечу від дійсності. Не має значення, що дає ключ до іншого світу – супергерої, нуар чи казки. Якщо це дарує комфорт та задоволення, просто продовжуйте читати.
- Можна читати будь-де. За партою, на підлозі, у парку, у метро – список місць, придатних до занурення у книгу, обмежується лише безпекою та здоровим глуздом. Ну, тобто, не варто гортати сторінки, переходячи дорогу, наприклад. А раптом, водій також зачитався?
- Ви маєте право відкрити книгу на будь-якій сторінці та почати читати. Особливо добре це працює зі збірками поезій, коротких оповідань чи афоризмів.
- Читайте вголос, якщо це потрібно. Не забороняйте це дітям, навіть якщо вони виросли з молодшого шкільного віку. Це не лише тренує мову, інтонації, ораторське мистецтво, а й допомагає подивитися на текст новими очима.
- Останнє право – на тишу. Воно стосується не лише можливості залишитися з книгою наодинці, а й можливість не обговорювати її ні з ким. Бувають думки надто особисті, щоб промовляти їх уголос.
Заохотити малюка до читання можна вдавшись до хитрощів. Наприклад, якщо придбати йому конструктор з піратами та показати фільм про Піратів Карибського моря – йому може стати цікава тематична література. Фігурка поні схвилює інтерес до коней і всього з ними пов'язаного, включаючи журнали, оповідання та романи. А герої кіновсесвіта подвигнуть читати комікси. Ми віримо, що послідовне дотримання наших рекомендацій обов'язково спрацює і дитина полюбить читати заради власного задоволення!
